0 0 443

Жаття спливає швидко… за цей час я зрозумів, що воно приносить більше розчарувань, ніж радості. Не знайшовши в ньому ...

Жаття спливає швидко… за цей час я зрозумів, що воно приносить більше розчарувань, ніж радості. Не знайшовши в ньому нічого привабливого я йду на страшний вчинок, заборонений природою, гріх серед гріхів. Це мій вибір… Надіюсь там де більшість, немає страждань, мук і нерозділеного кохання. Набридло терпіти і мучитись, проливаючи щодня сльози, які намагаюсь приховати від всіх, набридло терпіти приниження, і відчувати душевну біль спричинену коханням. Саме це почуття, нерозділене почуття, змушує мене взяти в руки ніж, і піднести його до руки… Але задумуюсь чи саме так хочеться піти, в фонтані венозної крові? Після цього кладу ніж і оглядаю кімнату, шукаю щось, що замінить гострий холодний предмет. Мій погляд зупиняється на залізному ланцюжку, який я зазвичай любив одягати до свого металічного прикиду. Беру його в руки: важкуватий, сріблястий і достатньо довгий, щоб обмотати його навколо шиї. Обмотавши, я починаю відчувати як надзвичайно хочеться дихати, а ланцюжок все міцніше здавлює горло, і я помалу задихаюсь… В очах починає темніти, я відчуваю легкість, перед очима починають пробігатися моменти з мого нікчемного життя: і тут з пам’яті випливає вона, та єдина дівчина яка радувала мене останні два роки. Я бачу її посмішку, і намагаюсь видавити з себе те саме ( жалісна картина), згадую її пахуче волосся, її карі, повні доброти і радості, очі; дотики її ніжних рук, і солодкі поцілунки. Рука автоматично відпускає ланцюжок, і я закашлявшись падаю на підлогу, вдихаючи дорогоцінні ковтки повітря… О, Боже, яке життя чудове! Але спогади переключаються, і вже випливає інша картина: я стою під дощем, з букетом її любимих червоних троянд і дивлюсь, як вона, моя кохана, цілується з якимось високим брюнетом, а потім помітивши мене, починає виправдовуватися, і говорити мені, що ми просто друзі, нічого більше! Невпинно шумить дощ, я мокну і дивлюсь у слід як вона іде з ним заруку по вулиці, а потім зникають з мого зору. Я мокну… Два роки разом, і вона мене кинула. Як мені це пережити?...

Нет комментариев